«Казкотерапія, як засіб розвитку дошкільників»

Казкотерапія - це один із найдавніших методів арт-терапії, який виник, щойно люди навчилися говорити; система передачі життєвого досвіду, розвитку соціальної чутливості, інтуїції і творчих здібностей. 

Що вміє казка і які проблеми вона допоможе вирішити?

Дитячі казки — це чудовий і ненав’язливий метод навчання та установки життєвих цінностей, спосіб розкрити і стимулювати творчий потенціал. Вони також допомагають батькам і дитині:

·          

   справлятися зі страхами, знімати емоційну напругу, налаштовуватися на позитивний лад;

       м’яко корегувати поведінку, у тому числі агресію або гіперактивність;

       вчитися дивитися на життєві ситуації з боку;

       бачити розмаїття шляхів досягнення мети;

       відкривати в собі нові здібності для вирішення поставлених завдань;

       відчути впевненість у своїх силах;

       підвищувати рівень самосвідомості й усвідомленості своїх дій.

 

Як підібрати казкову розповідь?

Щоб казка стала психотерапевтичною, її основна метафора повинна бути співзвучною з проблемами і переживаннями дитини.

Правильно вибрати чарівну розповідь для малюків, дошкільнят і молодших школярів допоможе знання того, що або хто викликає страх, і коли це відбувається:

       з 2-х до 3-х років — ніч, темрява, тварини;

       в 4 роки — комахи і, як не дивно, казкові герої;

       з 5-ти до 6-ти років — школа, пожежа і природні катастрофи;

       в 7-8 років — смерть (власна, членів сім’ї, близьких).

Зверніть увагу, якщо психіка дитини не впорається з цими проблемами в зазначеному віці, вони не пройдуть самі по собі. Ці страхи можуть переслідувати і далі, а можуть причаїтися і виникнути з новою силою в будь-якому віці.

                                                                      

Корекційні функції казки:

       психологічна підготовка до напружених емоційних ситуацій;

       символічне відреагування фізіологічних та емоційних стресів;

       усвідомлення та прийняття змісту власної активності.

 

Види роботи з казкою:

    використання казки як метафори. Казкові образи і сюжети асоціюються з життєвим досвідом дитини. Ці асоціації можна обговорити;

    малювання за мотивами казки. Вільні асоціації проявляються в малюнках, які аналізують та обговорюють;

    обговорення поведінки і мотивів вчинків персонажів. Розмова про моральні цінності, систему оцінювання себе та оточуючих;

    програвання епізодів казки;

    використання казки як притчі-повчання. Підказка варіанту вирішення ситуації на прикладі казкового сюжету.

Як створити терапевтичну казку?

1. Обираємо героя, близького дитині за статтю, віком, характером.

2. Описуємо життя героя у казковій так, щоб дитина знайшла схожість зі своїм життям.

3. Вводимо героя в проблемну ситуацію, відповідну до реальної, яку переживає дитина.

4. Пошук героєм шляхів розв’язання проблеми супроводжуємо коментарями, показом ситуації з різних точок зору. Можна ввести помічника – мудрого наставника.

5. Робимо висновок, долучаючи до цього дитину.

Алгоритм створення терапевтичної казки за Р.Ткач

«Казка чудово допомагає у вирішенні психосоматичних проблем, у тому числі і тих, які пов’язані з фізичними недугами» – вважає кандидат психологічних наук, казкотерапевт Разіда Ткач і пропонує алгоритм, за яким можна скласти будь-яку терапевтичну казку. Вдома мама чи тато можуть скласти терапевтичну казку самостійно. Візьмемо, наприклад,  ситуацію про нежить. Напишемо казку для дітей від 3-х до 9-ти років. Використовуємо найпростіший прийом – персоніфікації проблеми. Казка буде складатися з п’яти абзаців:

1. Жив-був хлопчик / дівчинка / або будь-який інший персонаж, відомий дитині … Опишіть цей персонаж в 5-6 реченнях.

2. І ось одного разу хлопчик / дівчинка / або будь-який інший персонаж зустрів Нежить … Опишіть Нежить, на кого він схожий, який він, яка поведінка, що хоче від головного персонажа.

3. Через це … Що сталося з головним персонажем після зустрічі з Нежиттю … придумайте, як змінилося життя, що в ньому стало не так, якась виникла проблема.

4. І тоді … Що робить головний персонаж, щоб позбутися Нежиті.

5. Розв’язка. Обов’язково щасливий кінець. Нежиті більше немає, головний персонаж здоровий. Нежить краще не вбивати, його можна розчинити, вигнати, поставити на службу і т.п.

 Казкотерапія – одна з універсальних і привабливих форм роботи  з розвитку мовлення дітей. Вона є джерелом розкриття й розвитку творчих мовленнєвих здібностей. Без казки, зауважував В.О. Сухомлинський, живої та яскравої, яка оволоділа свідомістю й почуттями дитини, неможливо уявити дитячого мислення й мовлення як певного ступеня розвитку людського мислення і мовлення. Казкотерапія – процес активізації мовних ресурсів, мовленнєвого потенціалу особистості. При казкотерапії відбувається й терапія естетичним середовищем, особливою казковою обстановкою. В ній проявляються приховані й не розкриті мовно-мовленнєві здібності, може здійснитися мрія, реалізуватися творчий задум, відбутися висловлювання, яке в ситуації довільності створюється з великими труднощами. У казці все змінюється: говорить не дитина, а казковий персонаж, а відтак говоріння відбувається легко, тому що здійснюється мимовільно. 

Саме так у невимушеній обстановці дитина набуває довільності, зосередженості, націленості, цілеспрямованості мовлення, важливих його рис, необхідних для мовленнєвої діяльності. В казці завжди з’ являється відчуття захищеності, знімаються тривоги від невпевненості в говорінні, зникають страхи перед необхідністю висловлюватися публічно.

Входячи в країну казки, яка збуджує дитячу уяву, актуалізує їх мрії, бажання й наміри, дошкільники приймають казковий світ усім серцем, відчувають себе в ньому творцем власної мови й обдарованою мовленнєвою особистістю. «Проживаючи» казку, перевтілюючись у казкових героїв, діти непомітно для себе вирішують свої мовленнєві проблеми, отримують можливість відновити свій емоційний стан. 

«Тож, творіть, фантазуйте разом з дітьми, світ казки чекає на вас!»