психологічні хвилинки: нейропсихологічна вправа "Роби як Лорі"

 https://www.youtube.com/watch?v=nWK56OV5CBQ

Нейропсихологія – наука, яка вивчає психічні процеси в мозку: сприйняття, увагу, просторову орієнтацію, мова, пам’ять, емоційне реагування, моторику і ін.
Ці вправи спрямовані на розвиток у дітей можливостей довільно (цілеспрямовано) планувати, регулювати та контролювати свої дії. Також вони дозволяють покращити концентрацію та розподіл уваги.

психологічні хвилинки: відтвори емоцію, стан тваринки

 https://www.facebook.com/100014172199361/videos/646669506394360 

Що сказати замість: перестань плакати?

психологічні хвилинки для дітей: гра-релаксація

https://www.youtube.com/watch?v=VTEFjcQvCo

Що можуть відчувати люди в стані гострого стресу?

 

Що можуть відчувати люди в стані гострого стресу?

Прочитайте це, щоб не лякатися самих себе.

Провали в пам'яті. Відчуття «не розумію, що я роблю і куди йду, хто я теж не розумію». Все вилітає з голови, почали фразу - забули чим збиралися її закінчити. Пішли – забули, куди. Призначили зустріч і забули, сіли не на ту гілку метро, ​​забули телефон.

Почуття, що ні в чому немає сенсу. Це не розпач, а швидше здивування – щиро не розумієте, навіщо чистити зуби, навіщо взагалі щось робити. Майбутнього немає.

Важко доводити справи до кінця, особливо справи розпочаті до війни – дочитувати книгу, дописувати наукову статтю, дошивати спідницю, продовжувати якісь стосунки.

Ватна голова, начебто всередині неї є якісь зони обмороження. Вони не включаються та не працюють. Думки розбігаються та плутаються.

Найпростіші речі робляться ну дуже довго. Можна годинами сидіти та дивитися в одну точку. Можна піти прати білизну - і через 40 хвилин виявити себе сидячим на кухні.

Важко говорити. Фізично важко, навіть коли треба, з близькими, з колегами, навіть найпростіші фрази.

Важко не говорити. Говорите і говорите, неважливо що, запихуєте слова в кожну порожню секунду.

Раптова гостра ненависть до когось чи чогось. Гаряча, ніби вас облили окропом. Ви раніше й не думали, що можно відчувати щось таке.

Лють і почуття зради. Загалом лють і злість – непогані почуття, вони означають, що у психіки все ще залишаються сили. Можна спробувати використати енергію агресії на щось корисне.

Нестерпно дратують дрібниці. Не кажучи вже про близьких, близькі можуть дратувати так, що й передати не можна – хоча краєм свідомості ми розуміємо, що нічого незвичайного вони не роблять.

Моторошне почуття самотності і бездомності. Навіть якщо будинок є, нікуди не дівся, і ми сидимо на рідному дивані.

Відчуття безпроствітної темряви ніби хтось загинув – чи то ми, чи хтось із близьких, чи весь світ. Начебто в ньому не залишилося ні фарб, ні листочків, ні звуків, ні друзів, нічого.

Радість і полегшення. Якісь довоєнні питання вдало вирішилися самі по собі або виявилися оглушливо неважливими. Можна про це більше не думати.

Сором за цю радість. Загалом багато різних видів сорому. Сором за те, що почуваєтесь винними. Сором, що недостатньо почуваєтесь винними. Сором за те, що ви не герой. Сором за розгубленість. Сором за те, що вам тривожно. І так далі.

Легка ейфорія, прямо-таки підозріла. Безтурботне «все буде добре», «та це нісенітниця, через пару тижнів все закінчиться».

Фізичне відчуття розірваності на шматки. Екзистенційний жах, панічні атаки, коли світ здається моторошним та підозрілим місцем. Це один із найнеприємніших можливих симптомів, якщо він вас часто турбує — зверніться до психолога.

Безсоння.

Або, навпаки, нескінченне бажання спати, спати і спати.

Нічні жахіття, в яких мозок програє страшні картинки - війна, апокаліпсис, ядерний вибух на горизонті, обстріли, вибухи поїздів, ракетні удари.

Дивні і сильні болі без причин у несподіваних місцях – спина, голова, шлунок, очі. Раптові алергії на порожньому місці. Запалення слизових. Імунітет не витримує перенапруги, тому страждають найбільш вразливі місця, іноді відразу декілька.

Нетипові смакові пристрасті, коли одночасно їсте шоколад, м'ясо, яблука, хліб, ковбасу, халву, запиваючи все це кефіром. Безкінечно їсте, їсте і їсте, і все одно голодні.

Або, навпаки, взагалі зник апетит.

І так далі. Це далеко не всі симптоми, які ви можете спостерігати, можуть бути й інші.

Пам'ятайте, що психіка з усіх сил намагається справитися з тим, що відбувається навколо.

Найкраще, що можна зробити — це дати психіці час на адаптацію, щоб вона змогла вмістити в себе нові знання про світ і людей

 

Зараз діти, які будь-яким чином відчули на собі прояви війни, знаходяться у, так званих, «емоційних гойдалках» - коли у більшості спостерігаються постійні перепади настрою, шквал емоцій, які дуже швидко змінюються. Часто діти не можуть самостійно впоратися із такими станами, не змозі усвідомити різки зміни свого настрою. Розпач, ненависть, злість, агресія, сум, безпомічність, страх – це майже повсякденні емоції дітей, які пережили військові події. Радість, інтерес, захоплення, задоволення, спокій, впевненість також присутні. Однак, вони дуже швидко змінюються на протилежні негативні емоції.

Основна задача батьків, психологів, педагогів, вихователів сьогодні:

Допомогти дітям усвідомити, що такі стані наразі є нормальними і всі їх відчувають (і дорослі і діти);

Навчити справлятися з цими емоціями через керування своїм тілом.

Пропонуємо декілька ігрових вправ, які можна використовувати для пом’якшення прояву агресії у дітей. Вправи можна проводити як індивідуально, так і в групі. До того ж вправи майже не мають вікових обмежень.

ЛИСТОК ГНІВУ

Для менших дітей (до 6-7 років) запропонуйте намалювати на листочку будь-якого чудовиська (можна запитати: хто це? що робить? що любить їсти? Де живе?). Старших дітей одразу просять намалювати свій гнів, страх, розпач, злість (можна також запитати про ці емоції: де вони живуть? які вони?). Після цього пропонуємо дітям зім’яти. Далі попросіть дітей розділитися на дві команди і стати за лінію на відстані 4 метри. Далі за командою діти мають кидати м’ячики на сторону суперників. Ті м’ячики, які опинились на підлозі, необхідно швидко підібрати і знову кинути на сторону суперника. Після команди «Стоп» гра зупиняється. Виграє та команда, на стороні якої виявиться менше м’ячиків.

ІГРИ З ВОДОЮ

Наберіть воду у невеличкий надувний басейн. Запропонуйте дітям такі вправи:

Однією каучуковою кулькою збивати інші, які плавають на воді.

Рухати паперовий кораблик, дмухаючи у трубочку.

Спочатку топити, а потім спостерігати, як «вистрибує» із води легка пластмасова фігурка.

Струменем води збивати легкі фігурки, які знаходяться у воді

ЗАЙЧАТА

Запропонуйте дітям уявити, що вони веселі зайчата, які грають на барабанах (справжніх чи уявних). Опишіть характер фізичних дій — силу, темп, різкість та спрямуйте увагу дітей на свідомлення руху, м’язових відчуттів, емоційного стану.

Наприклад, можна сказати: «Як сильно зайчики стукають по барабанах! А ви відчуваєте, як напружуються їхні лапки? Відчуваєте, які лапки тверді, не гнуться! Як палички! Відчуваєте, як напружились у вас м’язи в кулачках, ручках, на віть у плечиках? А обличчя не напружене — воно посміхається. І животик розслаблений. Дихає…А кулачки стукають! А що ще розслаблене? Давайте ще спробуємо постукати, але вже повільніше, щоб все це відчути».

ШТОВХАЛКИ

Запропонуйте дітям розбитись на пари та стати на відстані витягнутої руки один від одного. Попросіть дітей підняти руки на висоту плечей і опертися долонями на долоні свого партнера. За сигналом діти мають штовхати свого напарника, намагаючись зрушити його з місця. Якщо один із партнерів зрушиться з місця, запропонуйте йому повернутись назад. Далі попросіть дітей відставити одну ногу назад і знову повторити вправу. Той, хто відчує втому, може сказати: «Стоп». Час від часу можна вводити нові варіанти гри: штовхатися, схрестивши руки; штовхати партнера лише лівою рукою; штовхатися тільки спиною до спини.