Зараз діти, які будь-яким чином відчули на собі прояви війни, знаходяться у, так званих, «емоційних гойдалках» - коли у більшості спостерігаються постійні перепади настрою, шквал емоцій, які дуже швидко змінюються. Часто діти не можуть самостійно впоратися із такими станами, не змозі усвідомити різки зміни свого настрою. Розпач, ненависть, злість, агресія, сум, безпомічність, страх – це майже повсякденні емоції дітей, які пережили військові події. Радість, інтерес, захоплення, задоволення, спокій, впевненість також присутні. Однак, вони дуже швидко змінюються на протилежні негативні емоції.

Основна задача батьків, психологів, педагогів, вихователів сьогодні:

Допомогти дітям усвідомити, що такі стані наразі є нормальними і всі їх відчувають (і дорослі і діти);

Навчити справлятися з цими емоціями через керування своїм тілом.

Пропонуємо декілька ігрових вправ, які можна використовувати для пом’якшення прояву агресії у дітей. Вправи можна проводити як індивідуально, так і в групі. До того ж вправи майже не мають вікових обмежень.

ЛИСТОК ГНІВУ

Для менших дітей (до 6-7 років) запропонуйте намалювати на листочку будь-якого чудовиська (можна запитати: хто це? що робить? що любить їсти? Де живе?). Старших дітей одразу просять намалювати свій гнів, страх, розпач, злість (можна також запитати про ці емоції: де вони живуть? які вони?). Після цього пропонуємо дітям зім’яти. Далі попросіть дітей розділитися на дві команди і стати за лінію на відстані 4 метри. Далі за командою діти мають кидати м’ячики на сторону суперників. Ті м’ячики, які опинились на підлозі, необхідно швидко підібрати і знову кинути на сторону суперника. Після команди «Стоп» гра зупиняється. Виграє та команда, на стороні якої виявиться менше м’ячиків.

ІГРИ З ВОДОЮ

Наберіть воду у невеличкий надувний басейн. Запропонуйте дітям такі вправи:

Однією каучуковою кулькою збивати інші, які плавають на воді.

Рухати паперовий кораблик, дмухаючи у трубочку.

Спочатку топити, а потім спостерігати, як «вистрибує» із води легка пластмасова фігурка.

Струменем води збивати легкі фігурки, які знаходяться у воді

ЗАЙЧАТА

Запропонуйте дітям уявити, що вони веселі зайчата, які грають на барабанах (справжніх чи уявних). Опишіть характер фізичних дій — силу, темп, різкість та спрямуйте увагу дітей на свідомлення руху, м’язових відчуттів, емоційного стану.

Наприклад, можна сказати: «Як сильно зайчики стукають по барабанах! А ви відчуваєте, як напружуються їхні лапки? Відчуваєте, які лапки тверді, не гнуться! Як палички! Відчуваєте, як напружились у вас м’язи в кулачках, ручках, на віть у плечиках? А обличчя не напружене — воно посміхається. І животик розслаблений. Дихає…А кулачки стукають! А що ще розслаблене? Давайте ще спробуємо постукати, але вже повільніше, щоб все це відчути».

ШТОВХАЛКИ

Запропонуйте дітям розбитись на пари та стати на відстані витягнутої руки один від одного. Попросіть дітей підняти руки на висоту плечей і опертися долонями на долоні свого партнера. За сигналом діти мають штовхати свого напарника, намагаючись зрушити його з місця. Якщо один із партнерів зрушиться з місця, запропонуйте йому повернутись назад. Далі попросіть дітей відставити одну ногу назад і знову повторити вправу. Той, хто відчує втому, може сказати: «Стоп». Час від часу можна вводити нові варіанти гри: штовхатися, схрестивши руки; штовхати партнера лише лівою рукою; штовхатися тільки спиною до спини.